|
ДИТЯЧІ П'ЄСИ-КАЗКИ МАРКА КРОПИВНИЦЬКОГО
Анатолій Новиков,
канд. філолог. наук,
доцент Харківського державного
педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди
У травні відзначається день народження засновника українського професійного театру, класика української літератури Марка Лукича Кропивницького (1840—1910). В останні роки свого життя драматург жив, як відомо, у своїй садибі на хуторі Затишок (тепер Шевченківського району Харківської області). Тут він дуже активно працював над своїми драматичними творами (такими, наприклад, як "Олеся", "Мамаша", "Розгардіяш", "Скрутна доба"), організував для селян початкову школу з українською мовою навчання, разом з акторами-аматорами виставляв різноманітні українські п'єси в повітових містах та селах Слобожанщини. Однак, мабуть, мало хто знає, що Кропивницький був ще й дитячим письменником. Річ у тому, що "батько українського театру" (так сучасники шанобливо називали митця) створив у Затишку першу в Україні дитячу трупу і написав для неї дві п'єси-казки — "Івасик-Телесик" та "По щучому велінню", започаткувавши тим самим репертуар для театру юного глядача.
Але під час підготовки першої ж вистави у Кропивницького виникли труднощі. По-перше, в дитячому репертуарі на той час був лише один твір — "Коза-дереза" М.В.Лисенка. По-друге, виникла проблема з виконавцями, оскільки майже всі селянські діти були неписьменними. Адже в хуторах, які знаходилися поблизу Затишка, не було жодної школи. Тому малолітнім аматорам доводилося зау
чувати свої ролі напам'ять.
Трупа складалася в основному з селянських дітей 10—13 років. Брали участь у виставах також молодші діти письменника — Володя й Оля. Для вистав Кропивницький відвів найбільшу кімнату (залу) в старому будинку, де, як у справжньому театрі, було облаштовано сцену.
Перша вистава відбулася на Різдво 1906 р. Ставили "Козу-дерезу". Драматург сам малював декорації, разом з молодшими дітьми готував костюми. Вистава мала неабиякий успіх. Майже всі ролі виконували діти.
Дуже швидко слава про спектакль, поставлений знаменитим українським митцем, облетіла всі навколишні хутори й села. Невдовзі юні "актори" зіграли спеціально для них написані Кропивницьким дитячі п'єси "Івасик-Телесик" та "По щучому велінню". У листі до свого доброго знайомого антрепренера О.З.Суслова в січні 1908 року письменник пише: "...Я собі зібрав трупу з крестьянських дітей і виставляю по селах: "Козу-дерезу", "Івасик-Телесик" і "По щучому велінню" (останні обидві мої)" .
Названі дитячі п'єси Кропивницького написані за сюжетами і в дусі народних казок, у яких відстоюються ідеали добра і справедливості та засуджується зло.
Фольклорний сюжет, за яким Кропивницький створив "Івасика-Телесика", був дуже по
пулярним в Україні. Він привертав увагу багатьох відомих письменників. Так, ще в першій половині XIX ст., а саме 1834 р., до нього звертався Осип Бодянський, котрий написав поезію "Казка про малесенького Йвася, змію, дочку її Олесю та задніх гусенят". Згодом, у 1837 р., за цим же сюжетом був написаний прозовий твір російською мовою Григорія Квітки-Основ'яненка "Ведьма". Пізніше, уже в XX ст., фабулу казки "Івасик-Телесик" використали у своїх одноіменних віршованих творах Марко Кропивницький, Павло Тичина та деякі інші автори. До речі, Кропивницький дещо змінив фольклорний сюжет. Як відомо, у розповсюдженому варіанті казка закінчується тим, що Івасик садовить у піч відьмину дочку Оленку, а сам тікає. У п'єсі ж "батька українського театру" Оленка — добра дівчинка, котра попереджає Івасика про недобрі наміри своєї матері. І вони вже разом тікають від злої відьми.
Дітям, звичайно, дуже подобалась п'єса-казка Кропивницького. Вони всім серцем співчували Іва-сикові і ненавиділи Відьму та її гостей. І це зрозуміло. Адже Івась добрий, працьовитий хлопчик. Він ловить рибу і тим самим допомагає своїм батькам. Коли мати приносить йому поїсти, юний рибалка говорить:
Тут десять цілих карасів, — У сметані їх засмажте, А потім коропів аж сім; Важкі які, бо ікряні! Там ще й два лини; А це ось вам чабак; Ось бубирі, плітки, в'юни... А на придачу ось і рак!..
Мати запрошує Івасика поїсти й відпочити, але хлопчик відповідає: Я поїм та й знов у плинь. І далі додає дуже важливі у виховному значенні слова, особливо якщо зважити на юний вік читачів та глядачів п'єси: Змолоду треба трудиться, так воно, кажуть, годиться.
У цьому вислові головного персонажа твору сконцентрована загальнолюдська мудрість, віковічна народна традиція змалку привчати дітей до праці. Співчувають діти також Оленці, яку драматург наділив рядом благородних рис — людяності, чулості, здатності до самопожертви. Недобра мати-відьма весь час тримає її замкненою, заставляє багато працювати, а за найменшу провину б'є. Дівчинка сама розповідає про свою нелегку долю:
Ото тільки мені й волі,
Як матері нема дома:
Нажурюсь і наспіваюсь,
Натанцююсь, нагуляюсь...
Коли б довідатись мені,
Чи матері повсюду злі,
Чи є де-небудь і добренькі?..
Ой, голівонько бідненька!..
Мати робить заставляє,
А меж люди не пускає...
Коли Оленка дізнається, що в родині Івася стосунки між батьками й дітьми не такі, як у їхній, що тут культивуються закони людяності й справедливості, вона наважується тікати разом з хлопчиком. Отже, добро перемагає.
Зовсім інша річ Відьма, яка уособлює в собі зло: кривду, грубість, жорстокість та інші вади, що зустрічаються в житті людей.
Відьма спіймала Івасика для того, щоб помститися його батькам, бо через них вона мала колись неприємності. Таким чином, як слушно зазначає В.А.Просалова, "мотиви її поведінки М.Кропив-ницьким конкретизовані, від чого образ став багатшим, рельєфнішим".
Отже, діти мають змогу самі чітко розділяти героїв п'єси-казки на добрих і злих, наслідувати позитивних персонажів і засуджувати негативних.
Слід звернути увагу також на мову персонажів п'єси, що відзначається глибокою індивідуа-лізованістю, барвистістю. Так, наприклад, у Ганни, Івасевої матері, мова ласкава, привітна, пересипана пестливими словами. У Відьми ж вона груба, навіть лайлива.
Дуже серйозно працював Кропивницький і над іншою дитячою п'єсою — "По щучому велінню". На основі сюжету однойменної народної казки він написав оригінальний твір, що, як уже йшлося, також має неабияке виховне значення. П'єса досить проста за змістом. У ній чітко змальовані образи двох братів — Гаврила і Хоми. Перший уособлює в собі такі суспільні вади, як кривда і нещирість, а другий є носієм віковічних позитивних рис людства — правдивості, щиросердості, працьовитості тощо.
У Хоми добре серце. Він ладен віддати останній шматок хліба незнайомій людині. На прохання старця він зазначає: "Я дав би вам і цілий хліб, коли ж і самого лишили тільки з цвілим сухарем. Нате ось останнього, а я й так перебуду...". За таку поведінку старець наділяє Хому чарівною силою, але при цьому дає ще й дуже важливу пораду: "Прощай!Але пам'ятай мою науку. Не роби людям нічого лихого, плати їм за зле добрим, бо вони здебільшого й самі не відають, що творять".
Звичайно, симпатії дітей завжди будуть на боці скривдженого Хоми, а не його брата-кривдника, негідні вчинки якого вони засуджують. Тому з особливим задоволенням вони сприймають новину про те, що Хома одержав змогу користуватися чарівною силою. Адже тепер він може не тільки захищатись від злих людей, а й одержати заслужену винагороду. Важливо і те, що Хома пам'ятає пораду старця. Він співчуває і допомагає Гаврилові, коли той по щучому велінню сам себе відлупцював...
І це незважаючи на те, що Хома знає, що Гаврило мав намір вигнати його з дому. Хома не тримає зла на брата, а лише змушує останнього зізнатись у своїх недобрих вчинках та злих намірах стосовно до батька й матері і після цього все йому прощає. Така поведінка Хоми, що заснована на християнській моралі та кращих народних традиціях, звичайно ж, має великий позитивний вплив на процес формування особистості майбутніх
свідомих громадян.
Окрім цього, треба зазначити, що п'єса написана прекрасною народною мовою, що, за словами відомого дослідника творчості Кропивницького М.К.Йосипенка, "органічно близька до джерел усної поетичної творчості". Все це є свідченням "серйозного підходу Кропивницького до справи написання п'єс для дітей, глибокого знання психології юної аудиторії та її культурно-виховних запитів і потреб".
Кропивницький сам написав до своїх дитячих п'єс оркестровку, яку використовував під час постановок спектаклів. Як зазначає письменників син Володимир Маркевич, драматург прохав написати лібрето до "Івасика-Телесика" професійного композитора К.Г.Стеценка, але те, що зробив останній, його не задовольняло, хоча і"свою музику він "вважав дещо примітивною, призначеною для виконання, головним чином дітьми".
Свідченням великої популярності дитячих п'єс Марка Кропивницького є також нотатка, що з'явилася в січні 1910 р. в журналі "Театр и искусство", в якій розповідалося про успішні виступи малолітніх аматорів із Затишку. У цьому ж номері авторитетного столичного журналу було поміщено і фотографію трупи на чолі з "батьком українського театру".
Навесні 1910 р. драматург мав намір повезти своїх "артистів" на "гастролі" до повітового міста Куп'янська. І тільки раптова смерть митця завадила здійсненню цього задуму.
Немає сумніву, що дитячі п'єси-казки Марка Кропивницького "Івасик-Телесик" та "По щучому велінню" були конче необхідні в добу письменника. Проте свого виховного значення вони не втратили до нашого часу. Отже, на нашу думку, вони заслуговують належної уваги і з боку сучасної початкової школи.
|
|
 |
|
