Автор презентував нову книгу 16 жовтня у Центральній міській бібліотеці ім. М.Л.Кропивницького. Для нього це місце дуже знакове. У січні 2019-го Олександр Леонтійович тут презентував громадськості своє перше видання.
«Я згадую першу свою презентацію. Тепла така зустріч. Була найкрутіша презентація з усіх, які я тільки мав. Тим більше, що багатьох знаю. Сюди приїздять мої побратими. Багато людей, які знають мене. І вони ж допомагали мені подолати поранення і почати жити знову після того», - говорить з теплотою у голосі про бібліотеку автор.
В другій частині Олександр Леонтійович пише про внутрішні проблеми людей, які пройшли горнило російсько-української війни, розмірковує на її сторінках про можливості подолати депресію і сприймати себе у реаліях часу.
Книга складається з перших 36 й доповнених новими 40 оповідями. Кожне з них реальний епізод з життя захисника Донецького аеропорту.
«Вони мене чомусь навчили. З того, чи іншого епізоду я виніс для себе певну мораль. Вона може бути корисна читачеві. Підкреслюю – може, тому що це мій досвід. Чи він може стати у пригоді комусь, важко сказати?! Я себе ніколи не відчував ментором, або вчителем», - наголошує Олександр Терещенко.
«Ніхто не здатен нас позбавити, ані наділити бажанням жити – все залежить виключно від нас», - ось так підписує свою книгу захисник територіальної цілісності України. Внутрішню мотивацію необхідно знаходити у власних прагненнях, цілях, вважає Олександр Леонтійович.
«Це речі, які не мають великого значення. Зробити щось таке, чого ти сам від себе не очікуєш. Скажімо, держава може дати соціальний захист, дружина нагодує та огорне теплом. Але бажання жити залежить від тебе самого. А ось це бажання жити якраз і дає мотивацію», - аналізує зміст оповідань автор.
Друге, доповнене видання «Життя після 16:30. Сім років потому» Олександр присвятив Пучкову Володимиру Юрійовичу. Саме він був хрещеним батьком першої книги кіборга.
«Володимир Юрійович був першою людиною, яка дала мені професійну критику. Він підтримав мене тоді. Фактично уся перша книга була зроблена ним від початку до кінця. Я особливо не втручався у процес. Тому вирішив присвятити свою другу книгу Володимиру Юрійовичу», - пригадує автор.
Також на сторінках цієї книги згадуються близькі люди, рідня Олександра Терещенка.
«Той спосіб життя, який я веду не є легким для оточення. Це постійне намагання довести собі, що я самостійний, що жодні обмеження мене не зупиняють й ти незалежний. А це дуже важко. Тому я згадую свою дружину, сестер», - звертає увагу Олександр Терещенко.
Перша презентація «Життя після 16:30. Сім років потому» відбулась у Львові на форумі видавців. Друге, швидке знайомство з книгою Олександра Терещенка пройшло і в столиці. Але автор має бажання організувати його у Києві вдруге. Потім в його планах Дніпро, Одеса та інші обласні центри України. Все залежатиме від карантинних обмежень.
Миколаївська зустріч, модератором якої виступав відомий миколаївський журналіст, волонтер (позивний «ЛИС»), Володимир Лисюк пройшла в атмосфері дружнього спілкування.
   
         
   
         
   
© 2020-2022 ЦМБ ім. М.Л. Кропивницького Всі права захищені
Розробник web-studio NaturalArt
Угору