"Рідна земле моя, ти козацького славного роду"

"Було колись — в Україні Ревіли гармати;
Було колись — запорожці Вміли панувати.
Панували, добували І славу, і волю..."
Т. Шевченко «Іван Підкова»

В Україні немає більш важливого компонента національної й територіальної консолідації, ніж козацтво. Саме цей феномен сприяв виробленню такого способу життя українського етносу, який допоміг йому вижити в умовах не тільки відсутності власної держави, але й за часів тотального знищення всього національного, самобутнього.

Козаччина завжди була однією з найяскравіших сторінок української історії, на славних прикладах якої виховувалося почуття національної самоповаги багатьох поколінь українців. Козацтво – звитяжна історія і велика гордість нашого народу, душа України, її надія і оберіг.

Потенціал, який несе в собі Українське козацтво, може бути використаний для патріотичного виховання молоді у дусі відродження лицарського духу та любові до України.
Віртуальна виставка "Рідна земле моя, ти козацького славного роду" познайомить Вас з цією найбільш цікавою сторінкою в історії українського народу - козаччиною.

1. "Витоки українського козацтва"

Історики вважають, що українське козацтво виникло в 1480-х роках, але тільки в середині XVI століття їхня кількість зросла настільки, що козацьке військо почало впливати на перебіг політичних подій в Україні і Європі.

Європейські монархи наймали козаків для участі у військових операціях.

Спочатку їх основну масу становили селяни-втікачі.

Були серед них також позбавлені сану міщани, духовенство, збідніла знать.

До козацьких лав уливалися поляки, білоруси, росіяни, татари, але основу козацтва Придніпров'я складали українці. Слово "козак" означає незалежну людину, яка не має чітко визначеного місця у суспільстві.

Упродовж кількох століть українське козацтво захищало український народ від експансії з Півдня і Заходу.

2.„Утворення козацької республіки - Запорізької Січі”

Походження назви "січ" трактується по різному.

Одними – як розчищене серед лісу, висічене місце, інші ведуть її від поняття "засіка". Автор "Історії Русів" вважав Січ пограничною заставою проти татар, установленою польсько-литовським урядом з українського люду.

Проте одночасно протягом століть слово "січ" означало столицю усього запорозького козацтва.

Сучасні дослідники козацтва В. Смолій і В. Степанков уважають, що утворення першої Запорозької Січі завершується близько 70-80-х років ХVІ ст. (У 50-70-х роках на Хортиці та інших островах були тільки її зародки).

Частина істориків, зокрема М. Грушевський, Д. Яворницький, В. Борисенко вважають, що початок Запорозької Січі дала козацька фортеця, зведена між 1552-1556 рр. на о. Мала Хортиця князем Д. Вишневецьким.

3. "Згадаймо праведних отаманів"

Запорізька Січ – військово-політична організація з виборністю керівників і рівним правом участі козаків у виборах.

Формально найвища влада на Січі належала Військовій козачій раді. На раді козаки обирали собі керівника – кошового або гетьмана.

З середини ХVП ст. ці посади мають різні значення. Кошовий отаман – керівник Запорізької Січі, а титул "гетьман" мав значення правителя України (козацької держави).

Серед гетьманів Війська Запорізького – Б. Хмельницький, П. Орлик, І. Скоропадський, П. Дорошенко, І. Мазепа, І. Виговський та інші.

Першим гетьманом України офіційно вважається Богдан Хмельницький (1648-1657 рр.)

Ознакою гетьмана була булава. Гетьманськими клейнодами - бунчук, прапор і печатка.